Михайло Божій (1911 – 1990)

Михайло Михайлович Божій – один із найяскравіших українських майстрів пензля. Народився у місті Миколаєві, там же навчався у художньому технікумі. Першими його творами були глиняні коники. Пізніше почав малювати вугіллям та синькою.

1936 року Михайла Божія запросили художником-мультиплікатором на Одеську кіностудію. Юнакові не одразу відкрилося велике мистецтво.

Уперше він виставив свої роботи 1938 року на обласній художній виставці. Дебютував кількома портретними етюдами.

По-справжньому зрілою роботою стала його картина «Портрет відмінниці Світлани Шипунової» 

(1950 р.). Новим творчим успіхом – картина «Медсестра» (1955 р.)

З любов’ю малював він дітей, близьких людей.

Картина «Думи мої, думи…» (1959 – 1960 рр.) поклала початок новому напряму у творчості Михайла Божія. Тарас Шевченко зма­льований на березі Дніпра. Поет йде у глибокій задумі, долаючи життєві труднощі.

Майже десять років працював художник над полотном «Катерина» (1971 р.), мотив якого навіяла однойменна поема Кобзаря.

Михайло Божій був удостоєний звання народного художника України, лауреата Державної премії ім. Т.Г. Шевченка, нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани».

    Борис Нечерда (1939 – 1998)

Він родом із Житомирщини. Але майже все життя пов’язане зі степовою Україною. Спочатку це була Олександрія Кіровоградської області, а потім Одеса. 

До Одеси його покликало море. Навчався в інституті інженерів морського флоту, та інженером-суднобудівельником не став – захопило віршування. Спочатку писав російською мовою. Але за порадою Максима Рильського перейшов на українську.

За життя Борис Нечерда видав 12 книжок поезій та один роман. Майже кожне видання виходило у світ з труднощами. Цензура прискіпливо придивлялася до кожного твору. Не допомагали навіть передмови та післямови авторитетних і політично надійних літературознавців. Однією з причин такої «пильності» була, мабуть, регулярна поява віршів одесита на сторінках антологій, що видавалися у країнах Європи, США, Канаді на підтримку дисидентського руху в Україні.

Належно поцінована його творчість уже посмертно. За видання «Останньої книги» Борису Андрійовичу Нечерді було присвоєно звання лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка (2000 рік). 

 Володимир Рутківський (нар. 18 квітня 1937 р.)

Володимир Григорович Рутківський родом з Шевченківського краю, але все творче життя пов’язане з Одесою. Тут він навчався у політехнічному інституті, тут почав друкувати перші вірші, видавати книжки.

У шістдесятих роках працював на Одеському суперфосфатному заводі. Але потім, з незначними перервами, заробляв на хліб насущний журналістикою. Працював він і в «Одеських вістях» завідувачем відділу. Досить плідно й успішно.

У його творчому доробку поетичні збірки «Краплини сонця», «Плоти», «Повітря на двох», «Рівновага», «Знак глибини», «День живої води».

Потім Володимир Рутківський перейшов на прозу переважно для дітей та юнацтва. Став дуже популярним письменником і в Україні, і за кордоном. Він автор повістей «Аннушка», «Гості на мітлі», «Бухтик з тихого затону», «Канікули у Воронівці», «Намети над річкою», «Слуга баби Яги».

Широке визнання Володимиру Рутківському принесла пригодницька трилогія про козацьких джур, що побачила світ у видавництві «Абабагаламага»: «Джури козака Швайки» (2007 р.), «Джури-характерники» (2009 р.), «Джури і підводний човен» (2010 р.).

2011 року Володимир Рутківський став лауреатом премії «Книга року Бі-Бі-Сі» за історичний роман «Сині Води» у 2-х томах.

9 березня 1912 року було оголошено список переможців Національної премії ім. Т.Г. Шевченка. Володимир Рутківський здобув перемогу у номінації «Література». Так високо була поцінована історична трилогія для дітей.

    Василь Фащенко (1929 – 1999)

Дві книжки Василя Василь­овича Фащенка з теорії літератури «У глибинах людського буття» (1981) та «Характеры и ситуации» (1982) – удостоєні Шев­ченківської премії 1985 року.

Виступаючи з нагоди вручення йому цієї високої відзнаки, Василь Васильович зізнавався, що серед найдорожчих для ньо­го книжок був і залишається «Кобзар». У статті «Шевченко і сучасність» (1989 рік) Василь Фащенко пророчо заявив: «Як геніальна людина Шевченко належить не тільки своїй добі. Він – наш сучасник. І буде жити в будучині наших нащадків». Василь Васильович Фащенко писав, що нам заповідано навчатися чужому і не цуратися свого. А в нас частина українців зреклася рідної мови. Замислимося про те, як добра воля у виборі мови навчання через кволе виховання національної гідності перетворилася на свою протилежність. І тепер від того, хто не «німий раб», слово вимагає захисту. Не дбати в Україні про буття української мови в усіх сферах – це означає відступати від заповітів Тараса Шевченка. Національне виродження як масове явище призводить до озлоблення й дегуманізації. Автор послання «І мертвим, і живим, і не народженим…» бачив, як ті, що зреклися матері, оберталися на духовних калік, які «правдою торгують».

Чимало титулів було у Василя Васильовича Фащенка, та найпочесніший – вчитель. Він кожним днем свого життя підтверджував право називатися ним.

  Тарас Федюк (нар. 6 жовтня 1954 р.)

Тарас Федюк – майстер філософської лірики. Народився у родині вчителя. Одеський поет і видавець Володимир Гетьман звернув увагу на оригінальні вірші учня Ананьївської середньої школи і порадив вступати до Одеського університету на філологічний факультет.

Ще у студентські роки Тарас Федюк став автором першої збірки «Досвітні журавлі» (Одеса, «Маяк», 1975 р.). Молодого автора привітали Григорій Андрійович В’язовський, Іван Михайлович Дузь – професори-літератори, викладачі університету, керівництво Одеської обласної організації спілки письменників. Незабаром Тарас Федюк поповнив професійні творчі лави, видавши у тому ж «Маяку» чудові книжки «Віч-на-віч» (1979 р.) «… І промовчати не посмів» (1987 р.).

У подальшому Тарас Федюк видає книжки у Києві та у Львові.

З 1997 по 2000 рік – віце-президент, а з 2000 року – президент Асоціації українських письменників. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка 2007 року за поетичну збірку «Обличчя пустелі».

http://izvestiya.odessa.ua/ru/2014/03/13/predstavniki-odeshchini-laureati-shevchenkivskoyi-premiyi

 

Тематичний бібліографічний покажчик /До 50-річчя заснування Національної премії України імені Тараса Шевченка/ „Вона, безумовно, є творчим стимулом і предметом гордості за імена і твори, які поповнювали і поповнюють скарбницю літератури і мистецтва... Шевченківська премія – це знаменна і поважна іпостась невсипущого кожноденного діяння у сфері високої духовності, утривалення неперебутних цінностей української нації” /Роман Лубківський/

Від укладача

Виповнилося 50 років від дня заснування Національної премії України імені Тараса Григоровича Шевченка. Найвища відзнака в галузі літератури, мистецтва і культури України, увінчує найвидатніші твори не тільки українських, а й зарубіжних митців. Освячена іменем великого Кобзаря, ця творча нагорода має незаперечний авторитет і в Україні, і в усьому світі. Рішення про присудження премії приймає Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка, створений Указом Президента України.

На відзначення цієї події МСМБ „Молода гвардія” підготувала тематичний бібліографічний покажчик «Шевченківська премія – ретроспектива за півстоліття». Покажчик, знайомить користувачів з лауреатами Національної премії імені Т.Г.Шевченка, містить бібліографію про митців та їх творчість. Матеріали покажчика доповнюють енциклопедичні довідники з фондів МСМБ «Шевченківські лауреати 1962-2001», «Шевченківські лауреати 1962-2007».

Бібліографія розміщена у зворотній хронології, а в межах року – в алфавіті авторів та назв творів друку. Бібліографію подано за 2001-2011 роки. Особливу вагу має бібліографія за 2007-20011 роки. Вона органічно продовжує енциклопедичні довідники та вдало їх доповнює. Покажчик містить:

• Указ Президента України «Про відзначення 50-річчя заснування Національної премії України імені Тараса Шевченка»
• Матеріали В.Костюченко з «Літературної газети» до ювілею Національної премії
• До історії Національної премії
• Пам'ятна монета "50-річчя заснування Національної премії України імені Тараса Шевченка"
• Бібліографію статей з періодичних видань

Указ Президента України «Про відзначення 50-річчя заснування Національної премії України імені Тараса Шевченка» http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=182%2F2010

Національній премії України імені Тараса Шевченка - 50 років!

Костюченко Вікторія «Літературна Україна»
http://www.litukraina.kiev.ua/20shevpremiya.html

До історії Національної премії України імені Тараса Шевченка

1961 рік був роком безпрецедентного за масштабами вшанування пам’яті Тараса Шевченка. Століття від дня його смерті стало приводом для проведення шанобливих урочистих заходів не лише в Україні, а й у всьому СРСР. І хоч КПРС використовувала народну любов до великого поета з метою пропаганди “успіхів ленінської національної політики”, але вона була змушена рахуватися з національними почуттями українців. У цій атмосфері помітного патріотичного піднесення 20 травня 1961 року вийшла постанова Ради Міністрів УРСР «Про встановлення щорічних Республіканських премій імені Т.Т.Шевченка». Тоді ж були затверджено Положення про премії та зразки почесних знаків і дипломи лауреатів, створено Урядовий комітет на чолі з O.Корнійчуком, до якого ввійшли поряд з партійно-державними керівниками й визначні діячі української культури.

Присуджуватися премії мали за високохудожні твори літератури, журналістики, образотворчого мистецтва, музики, театру, кіно, які визнані та високо оцінені громадськістю. Щоразу присудженню їх передувало широке обговорення і популяризація мистецьких творів у пресі, по радіо, телебаченню, на художніх виставках тощо. 9 березня 1962 року першими лауреатами Шевченківської премії стали Олесь Гончар, Павло Тичина і Платон Майборода.

23 квітня 1969 року Республіканські премії імені Т.Т.Шевченка та Республіканські державні премії з архітектури перетворено на Державні премії УРСР імені Т.Т.Шевченка в галузі літератури, мистецтва і архітектури. З 1977 року додано ще три премії - в галузях журналістики і публіцистики, теорії та історії літератури, театрального мистецтва. Урядовий комітет став іменуватися Комітетом по Державних преміях УРСР імені Т.Г.Шевченка в галузях літератури, журналістики, мистецтва і архітектури при Раді Міністрів УРСР. У 1982 році встановлено додатково ще одну премію за кращий твір літератури і мистецтва для дітей та юнацтва. Відповідно до урядової постанови від 12 квітня 1988 року «Про заснування Державної премії УРСР по архітектурі», в Положення про Державні премії УРСР імені Т.Г.Шевченка було внесено зміни – вилучено премії в галузі архітектури.

У 1997-1999 роках було запроваджено й Малу Державну премію України імені Тараса Шевченка, яку присуджували за кращий творчий дебют молодим митцям віком до 35 років.

Сорокап’ятирічна історія Шевченківської премії є частиною історії української культури, тож у радянські часи вона зазнавала того свавілля і деформацій, що й вся культура. Хоч переважна більшість лауреатів премії - це ті, хто був і є окрасою нашої культури, однак траплялися і випадкові постаті або «проведені» з кон’юнктурних міркувань, під тиском офіційної думки. Не можна не відзначити і надмірної тенденції в минулому до «групових» нагороджень. Це загрожувало девальвацією премії. Проте Комітет, до складу якого в різні часи входили найавторитетніші представники літератури і мистецтва, зміг здебільше протистояти цьому процесові, підтвердити високу гідність премії.

Новий етап в історії Шевченківської премії розпочався із здобуттям Україною державної незалежності. Процедура присудження премії постійно вдосконалювалася.

З метою піднесення ролі й престижу Державної премії України імені Тараса Шевченка як найвищої в Україні премії в галузі культури, літератури і мистецтва 27 вересня 1999 року Указом Президента України № 1228/99 її перейменовано в Національну премію України імені Тараса Шевченка.

Національна премія України імені Тараса Шевченка - найвища творча відзнака в незалежній Україні. Шевченківська премія увінчує найвидатніші твори літератури та мистецтва. Освячена іменем великого Кобзаря, ця творча нагорода має незаперечний авторитет в Україні і в усьому світі. Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка щороку, в результаті конкурсного відбору, всебічного обговорення і таємного голосування, визначає твори, гідні високої премії. Президент України своїм Указом присуджує Національні премії тим, хто здолав усі сходинки до творчої вершини.

В день народження Тараса Шевченка, 9 березня, Україна узнає імена нових Шевченківських лауреатів (список публікується у пресі, про нього повідомляють інші засоби масової інформації). Цим не лише підсумовуються культурні здобутки року, а й віддають світлу данину пам’яті геніальному українському поетові й художникові.

Іван Дзюба
/Вступне слово до енциклопедичного довідника Шевченківські лауреати 1962-2007/

Перші лауреати Республіканської премії імені Т.Г.Шевченко

Павло Григорович Тичина - за тритомник вибраних творів

Олесь Терентійович Гончара - за роман «Людина і зброя»

Платон Майборода - за «Вибрані пісні»

Пам'ятна монета 50-річчя заснування Національної премії України імені Тараса Шевченка За матеріалами Національного банку України www.bank.gov.ua

Ось так виглядає ТОП-25 українських письменників .

1. Лада Лузіна (119 тис. 98 проданих примірників)

2. Василь Шкляр (103 тис. 688 проданих примірників)

3. Люко Дашвар (100 тис. 797 проданих примірників)

4. Андрій Кокотюха (25 тис. 897 проданих примірників)

5. Сергій Жадан (24 тис. 434 проданих примірників)

6. Ірена Карпа (20 тис. 276 проданих примірників)

7. Ірен Роздобудько (15 тис. 19 проданих примірників)

8. Наталка Сняданко (10 тис. 796 проданих примірників)

9. Андрій Курков (9 тис. 358 проданих примірників)

10. Юрко Іздрик (7 тис. 656 проданих примірників)

11. Любко Дереш (6 тис. 506 проданих примірників)

12. Ліна Костенко (5 тис. 553 проданих примірників)

13. Марина і Сергій Дяченки (4 тис. 787 проданих примірників)

14. Олександр Ірванець (2 тис. 984 проданих примірників)

15. Юрій Андрухович (1 тис. 927 проданих примірників)

16. Артем Чех (1 тис.111 проданих примірників)

17. Таня Малярчук (1 тис. 55 проданих примірників)

18. Світлана Поваляєва (976 проданих примірників)

19. Оксана Забужко (722 проданих примірників)

20. Тарас Прохасько (592 проданих примірників)

21. Генрі Лайон Олді (513 проданих примірників)

22. Олесь Ільченко (282 проданих примірників)

23. Юрій Покальчук (256 проданих примірників)

24. Лариса Денисенко (255 проданих примірників)

25. Лесь Подерв?янський (244 проданих примірників)